Строительство
| Побудуємо: | |||||||||||||||
{{{Обери розділ:}}}
|
| Статистика |
Онлайн всього: 15 Гостей: 15 Користувачів: 0 |
| Форма входу |
Ми рекомендуємо: |
Головна » 2011 Лютий 26 » Особливості функціоналізму
15:32 Особливості функціоналізму | ||
Функціоналізм - направлення, яке стверджує примат утилітарно-практичної функції твори архітектури над його формою. В кінці XIX ст. вона отримала закінчене вираження у американського архітектора Л. X. Саллівен, формула якого «форму визначає функція» до середини 20-х рр.. була підхоплена західно-європейськими архітекторами - прихильниками раціоналізму. Засновані на цій формулі принципи функціональності розроблялися у Франції Ле Корбюзье, а в Німеччині - архітекторами «Баугауза» (В. Гропіусом, Л. мисом, ван дер Рое, X. Мейєром та ін.) На структуру будівель переносився принцип побудови механізму; будівлі розчленовувалися в точній відповідності з послідовністю функціональних процесів, для яких вони призначалися. Аналітичні методи функціоналізму, зокрема принцип зонування території з виділенням особливого простору для кожної з головних життєвих функцій («жити, працювати, відпочивати, пересуватися»), були доведені до крайньої механістичності німецькими архітекторами, які працювали в кінці 20-х рр.. в області житлового будівництва. У той же час для німецького функціоналізму характерні демократичні тенденції, що позначилися в спробах вирішити гострий житлова криза. Архітектори Е. Травень, Б. Таут, M. Вагнер та ін розробляли проекти (здійснені лише частково) селищ з раціональним плануванням, функціонально виправданих дешевих помешкань, з малометражних («мінімальними») квартирами. З кінця 20-х гг.функціоналізм утвердився в усіх країнах Західної Європи, в США і Японії, проте в процесі свого поширення він втрачав риси творчого методу, перетворюючись на такий собі «міжнародний стиль», що оперує зовнішніми атрибутами доцільної форми. Прагнучи зміцнити віру в тверезу цілеспрямованість цього напряму, прихильники і стали називати його «функціоналізм» (термін введений швейцарським теоретиком архітектури 3. Гідіоном для характеристики всього «нетрадіціонального» зодчества 20-30-х рр..). Повсюдне, не залежне від умов середовища та клімату насадження форм, що виникли в конкретних умовах Франції та Німеччини, суперечило вихідного принципом раціонального підходу до архітектури, тому вже в 30-х рр.. архітектори Скандинавії (А. Аалто у Фінляндії, С. Маркеліус у Швеції та ін), спираючись на методи функціоналізму, розробляли прийоми, що відповідають національній специфіці. Це поклало початок розвитку регіональних варіантів функціоналізму і розпаду «міжнародного стилю». Теги: функціоналізм | ||
|
| ||
| Всього коментарів: 0 | |